Головна » 2011 Листопад 16 » Бесіда з учнями
22:19 Бесіда з учнями |
| Бесіда з учнями «Живи, книго!» Дуже добре, коли у людини багато друзів. З ними можна поділитися і радістю, і горем. • А чи можна книгу назвати справжнім другом? Чому? Український народ завжди поважав книгу – це невичерпне джерело знань і склав про неї багато прислів’їв та приказок. • Згадайте прислів’я про книги, розкрийте їх зміст. Послухайте, як В.О. Сухомлинський звертався до своїх учнів: «Вам вручається неоціненний скарб, діти. За кілька днів ви навчитеся читати і перед вами відкриються таємниці світу… Про це вам повідають книги. Бережіть книгу. Це ваше багатство, велика радість ». Підручники називають найвірнішими супутниками людини, тому що вони передають основні знання, здобуті протягом багатьох поколінь. Щоб новий, красивий підручник потрапив вам до рук, йому треба пройти довгий шлях. Підручники ви одержуєте безкоштовно, і вдячністю за це буде гарне їх збереження. • Поміркуйте, чи залежить доля нашої планети від збереження вами підручників? Папір – це ліс, а знищемо ліси – висохнуть ріки,стануть мілководни- ми моря і наша планета стане непристосованою до життя. • Який шлях проходить підручник, щоб потрапити до вашого портфелю? • А чи завжди книга мала такий вигляд, який вона має зараз? Вже сьогодні у багатьох з вас є комп’ютер, можна читати електрон- ні «книги». Сучасна книга відрізняється від своїх попередниць-сестер. У науковій бібліотеці ім. академіка В.І. Вернадського зберігаються рукописні книги, яким майже тисяча років. Їх написано на білому пергаменті, привезеному з Греції. В Україні власний папір стали виробляти на Галичині в ХVІ ст. Грамотність серед народу нашої країни тоді була дуже висока, як ніде в Європі. В школу ходили не тільки хлопчики, а й дівчатка. І книга була в них в пошані. Її берегли, як святиню, передавали , як найбільший скарб, від одного покоління до іншого. • Кому ви передаєте підручники? • Який термін користування підручником? • Чи приємно вам користуватися «хворою» книжкою? • Хто з вас завжди «лікує» «хворих друзів». Послухайте казку. Трапилась ця подія у книжковому містечку. Книжки в ньому жили - не тужили. До них приходили діти, запрошували їх до себе в гості. Деяким книжечкам сподобалось в гостях, їх бережно одягали в гарні платтячка, які називались обгортками, між листочками клали яскраві закладинки, щоб швидко знайти останню прочитану сторінку. А відпочивали вони на чистих столиках або шафах. Але деяким книжечкам жилось погано. «Мене ногою під диван заштовхнули », - скаржилась одна. «Сторінки пом’яли », - підхопила інша. « А мене брали брудними руками, і тепер я справжня замазура»,- плачучи, говорила третя. І вирішили книжечки покинути місто, щоб не потрапити до рук таких господарів. А разом з ними пішли всі їхні друковані друзі… • Придумайте кінець цієї казочки. • Що буде, якщо зникне вся друкована продукція? • Складіть правила користування підручниками, щоб вони не покинули нашу школу. Отже, будемо шанобливими до книги, бережімо й шануймо її – вона наш друг на все життя! Порада батькам «Книга – могутній вихователь. Школа виховує у дітей любов до книги, знань, науки. Але нехай цей могутній вихователь іде поряд з дитиною в сім’ї. Створюйте, дорогі батьки, духовне багатство сім’ї – сімейну бібліотеку. Нехай найдорожчим подарунком для твого сина буде книга, дорогий батьку». В.О. Сухомлинський. Т.М. Чічкан, бібліотекар, Н.М. Чуприна, вчитель, с. Новолуганське, Донецька обл. |
|
|
| Всього коментарів: 0 | |