| Головна » Статті » Мої статті |
ФОРМУВАННЯ САМООСВІТНЬОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА
| РОЛЬ ДОМАШНЬОЇ РОБОТИ У ФОРМУВАННІ САМООСВІТНЬОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА Говжеєва Людмила Миколаївна, вчитель початкових класів, с. Новолуганське. Чуприна Наталя Миколаївна, вчитель початкових класів с. Новолуганське. Знання — це гість, а розум — це хазяїн, у добрій спілці жити треба їм. Хто має розум і багато знає,- той буде довше сильним і міцним. А сила, що без розуму, -недужа. бо все робити буде навмання. Тож для творіння, для роботи, друже, виховуй розум і бери знання. Давид Гуліа Відійшли в минуле спори про те, чи можна обійтися без домашніх завдань, можна або не можна, учити і вчитися тільки на уроці. Психологи встановили, що засвоєння знань і способів діяльності набагато міцніше, якщо воно розосереджене в часі. Первинне сприйняття і закріплення знань на уроці - при будь-якої скільки завгодно ефективної організації навчального процесу повинні обов'язково підкріплюватися подальшим обдумуванням, застосуванням нового знання, пов'язанням нового із старим, його творчою переробкою. Тільки ті знання стають переконаннями людини, які їм самостійно обдумані, пережиті. І якщо первинне сприйняття і закріплення знань може бути фронтальним, то подальша робота повинна бути індивідуальною, самостійною, в тому об'ємі і темпі, які необхідні кожному учневі для повного і міцного засвоєння матеріалу. Це можливо тільки в умовах самостійної навчальної роботи вдома. Від того, наскільки успішно йде приготування домашніх завдань, часто залежить і успішність навчання в цілому. Але організація домашньої навчальної роботи школярів, мабуть, найважча ланка в навчально-виховному процесі. Багато сторін цієї проблеми вимагають найпильнішої уваги. Домашня робота — це самостійна навчальна робота без безпосереднього керівництва і допомоги вчителя. Самостійність є умовою успішного виконання домашніх завдань і однією з цілей домашньої навчальної роботи. Формування самостійності в навчальній діяльності — одна з провідних функцій домашньої роботи. Особливо важливе те, що самостійність в навчально-пізнавальній діяльності сприяє формуванню самоосвітньої компетентності учнів. ”Зі структури навчальної діяльності випливає, що вміє самостійно вчитися той учень, який: • сам визначає мету діяльності або розуміє і приймає ту, яку ставить учи¬тель; • виявляє зацікавленість навчанням, докладає вольових зусиль; • організовує свою працю для досягнення результату; • добирає або знаходить потрібні знання, способи для розв'язання задачі; • виконує у певній послідовності сенсорні, розумові або практичні дії. прийоми, операції; • усвідомлює свою діяльність і прагне її удосконалити; володіє уміннями і навичками самоконтролю і самооцінки “ [Савченко О.Я. Виховний потенціал початкової освіти. – К., 2009. – C. 210] Якщо домашнє завдання педагогічно продумане, воно не тільки передбачає дидактичну, повчальну мету, але неодмінно розвиває і виховує організованість, допомагає сформувати соціальну компетентність. Виховання морально-вольових якостей школярів було і залишається важливою функцією домашньої навчальної роботи. Не можна забувати про те, що вимогою часу є виховання ініціативи, активності, тих якостей, без яких неможлива творча праця, розвиток життєспроможної особистості. Сприяти творчому відношенню до справи — одне із завдань домашньої роботи. Особливо багато уваги приділяв цьому питанню В. О. Сухомлинський. Він радив: «Не обрушуйте на дитину лавину знань, не прагнете розповісти на уроці про предмет вивчення все, що ви знаєте, - під лавиною знань може бути похоронена допитливість.»[Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям. – К., 1966. c. 33] З допитливості, інтересу і починається розвиток творчої особистості, яка здатна навчатися впродовж життя. Зміст, характер і об'єм домашнього завдання, його функції в розвитку і вихованні особистості школяра — ось ті питання, які ми вважаємо особливо важливими в проблемі домашньої навчальної роботи. Їх правильне рішення — в руках вчителя та батьків. Як же правильно організувати розумову працю учнів вдома? Перш за все слід забезпечити доступність домашніх завдань. Їх бажано диференціювати залежно від рівня підготовки учнів, їхніх сил, стану здоров'я і здібностей. Не слід задавати дітям ті вправи, які потребують для виконання значного часу. Безперечно, якість розумової роботи вдома має систематично контролюватись, інакше в школярів можуть розвинутись такі негативні риси характеру, як безвідповідальність, несумлінність тощо. Братися до виконання домашніх завдань не варто одразу після закінчення уроків, коли працездатність дитини знизилась, а також після обіду, коли внаслідок інтенсивних процесів травлення частина крові відпливає від головного мозку, що теж знижує інтенсив¬ність розумової роботи. Треба відновити працездатність дітей, яка суттєво знизилася. Найкращий активний відпочинок на свіжому повітрі: допомога батькам по господарству, догляд за рослинами чи тваринами; рухливі ігри, спор¬тивні та інші розваги. Все це позитивно впливає на функціональний стан центральної нервової системи. Однак слід пам'ятати: тривалість посильної фізичної праці, ігор чи занять спортом на свіжому повітрі не повинна перевищувати 1,5 год, інакше працездатність не лише не відновиться, а, навпаки, знизиться (діти втомляться, стануть млявими і їм буде не до домашніх завдань). Корисний для молодших школярів і пасив¬ний відпочинок після уроків — сон близько 1 год. Особливо він потрібний ослабленим дітям. Важливою умовою успішного виконання домашніх завдань є визначений сталий час для цієї роботи: у дитини виробляється умовний рефлекс на час, вона швидше входить у роботу, легше засвоює матеріал, отже, виникає стан особливої схильності до розумової праці, практично не доводиться долати внутрішній опір і змушувати себе братися до завдань. Тому тільки якісь надзвичайні обставини можуть бути причи¬ною поодинокого відходу від цього правила. Абсолютно неприпустимо відкладати вико¬нання завдань на більш пізній, ніж встанов¬лено режимом, час через цікаву гру, телепере¬дачу або ж якесь заняття. Відомо, що функціональному стану цен¬тральної нервової системи, її збудливості і, ясна річ, працездатності школярів властиві добові коливання. У другій половині дня, приблизно з 16 год, знову підвищується працездатність. У кімнаті, де працює школяр, необхідно додержуватись цілковитої тиші. Ефективність виконання домашніх завдань значною мірою залежить і від правильного освітлення приміщення: його джерело (при¬родне чи штучне) має знаходитись з лівого боку від школяра, щоб рука не затінювала книги чи зошита (коли дитина лівша, світло має падати з правого боку від неї). Найоптимальніше місце для робочого ку¬точка школяра — біля вікна, де найсвітліше. Стіл ставлять так, щоб денне світло падало на нього, зліва чи прямо. Дуже гострим є питання про перевантаження школярів домашніми завданнями, перевантаженню фізичному і психологічному. Згідно Листа Міністерства Освіти і науки України від 29.12.2001 року «Про обсяг і характер домашніх завдань для учнів початкової школи» у першому класі — домашні завдання не задаються; у другому класі — 45 хвилин; у третьому класі – 1год 10хв; у четвертому класі — 1год 30хв Враховуючи рекомендації вчених – гігієністів, спочатку бажано виконувати письмові завдання, а потім усні; починати з предметів середньої трудності, а тоді переходити до важчих. Так, спершу доцільно виконати письмові вправи з української чи російської мови, потім — з математики, а тоді вже зайнятися читанням . Дорослим дуже важливо привчити дітей працювати зібрано й у хорошому темпі, адже без сторонньої, допомоги на це здатна лише незначна частина учнів. Щоб діти не розпоро¬шували уваги під час занять, треба взяти за правило: до початку роботи прибрати зі столу все зайве, що не стосується виконуваного завдання, і підготувати все потрібне. Якщо домашні умови дозволяють, стіл, за яким працює дитина, краще взагалі не використову¬вати для чогось іншого. Батьки, щодня спілкуючись з дітьми, мають змогу виробити у них звичку до організованості. Тоді щоденне приготування уроків стане органічною потребою, а марно згаяний час буде взятий до уваги як неприємний виняток. Бажаючи допомогти дитині у навчанні, нам слід запастися терпінням, але щодня діяти наполегливо. Треба щоденно привчати дітей до виконання режиму дня, виховувати організованість, розвивати мислення, спостережливість. Адже нерідко буває так: дитина здібна, вміє щось робити, але не хоче, і, навпаки, хоче, але в неї зразу не виходить, вона втрачає інтерес, і предмет стає незрозумілим, ненависним. Отже, передусім радимо поспостерігати, приди¬витись, як працює над уроками син чи донька, скільки і на що витрачає часу . Доцільно використовувати пам’ятку «Як виконувати самостійну роботу вдома». 1. Сідай за уроки завжди в один і той самий час. 2. Провітри кімнату за 10 хвилин до початку занять. 3. Вимкни аудіо та відео техніку, щоб вони не заважали тобі. 4. Прибери зі столу все зайве. 5. З'ясуй розклад уроків на завтра. Перевір, чи всі завдання записані у щоденнику. 6. Приготуй навчальне приладдя для занять. 7. Підручники, зошити, щоденник поклади на визначені місця на столі. 8. Відкрий підручник, почни працювати. 9. Не поспішай, працюй уважно. 10. Не намагайся виконати відразу всі завдання. 11. Перш ніж звертатися по допомогу, подумай, чи використав ти усі способи виконання завдання. Позитивний вплив сім'ї має позначатись на сформованості найважли¬вішої умови успішного навчання — умінні читати. Читати дуже швидко і водночас осмислено, правильно, виразно. Безперечні переваги у засвоєнні будь-якого матеріалу має той учень, який не просто сприймає текст, а вміє його під час читання аналізувати: виділяти нове, невідоме, бачити зв'язки між фактами, робити висновки тощо. При читанні рекомендуємо таку послідовність дій: 1. Стеж за словами в рядку, не переставляй їх. 2. Намагайся зрозуміти те, про що читаєш. 3. При читанні будь уважним до кожного слова. 4. Познач слова, смисл яких тобі невідомий. 5. Визнач своє ставлення до подій, постарайся при читанні передавати його інтонацією, виділяй голосом важливіше. 6. Читай, чітко вимовляючи слова, дотримуйся пауз у кінці речень, між абзацами й частинами тексту. Розвиток самоосвітньої компетентності школяра передбачає оволодіння навичками самонавчання ( робота з довідковою та енциклопедичною літературою, пошук інформації в мережі Інтернет, використання комп’ютерних технологій). Людина, яка звикла самостійно вчитися, не губиться в новій пізнавальній і життєвій ситуації, не зупиняється, якщо немає готових рішень, не чекає підказки, а самостійно шукає джерела інформації, шляхи розв’язання. В сучасних умовах постало питання інтеграції домашнього комп’ютера в систему освіти, що надасть допомогу при виконанні домашніх завдань. Тому радимо вчителям та батькам забезпечити учнів, що мають вдома комп’ютер, програмовими засобами, що використовуються у навчальному процесі , з метою надання можливості у виконання індивідуальних домашніх завдань, виконання вправ підвищеної складності, ліквідування прогалин у своїх знаннях з окремих тем. Пропонуємо програмові засоби: «Сходинки до інформатики»; «Лунтик. Математика для малышей»; «Лунтик. Русский язык для малышей»; «Аліса вивчає українську мову»; «Математика: семейный наставник»; «Суперинтеллект». Більше того, використання комп'ютера створює додаткові можливості для розвитку творчих здібностей учнів. А саме: • Комп'ютерна програма не тільки подає необхідну кількість навча¬льного матеріалу, але й створює навчальну ситуацію. • У процесі виконання роботи в учня, як правило, є "підказка" для наступного виду роботи, що створює основу для поетапного формування розумових дій. • Виконання роботи передбачає опору на сформовані інтелектуальні вміння, що привчає до використання отриманих знань. • Рішення, пропоновані учням не обов'язково повинні бути остаточним. Більшість комп'ютерних програм припускають можливість по¬шуку, перевірки, виправлення своїх і "запропонованих" помилок. • При виконанні багатьох комп'ютерних завдань можливі нестандарт¬ні рішення. • При використанні комп'ютерної програми в учня є можливість са¬мостійно ставити завдання й шукати спосіб її рішення. Це сприяє як формуванню навчальної діяльності, так і розвитку творчих здібностей. Обов'язковою умовою повноцінного навчання є фор¬мування у молодших школярів уміння контролювати виконану роботу. Вчені стверджують, що оволодіння контрольними уміннями здійснюється двома шляхами: вихованням потреби в самоконтролі і оволодінням дитини конкретними способами контролю. Таким чином, спонукання дорослих: «Перевір роботу. Ще раз перевір!» — малоефективні. Важливо практично ознайомити дитину з тим, як переконатися, чому відповідь правильна або в чому її помилковість. Молодші школярі порівняно легко оволодівають способом перевірки завдань шляхом зіставлення зі зразком (текстом підручника, словником). Батькам не варто поспішати виправляти помилку. Важливо ще раз звернути увагу дитини на зразок: «Давай зіставимо зі зразком», «Послухай уважно, як я вимовляю це слово...» Щоб зосередити увагу учнів на складних у написанні словах, варто попередньо підкреслити їх олівцем у тексті, а потім порадити побуквено звірити ці слова. Пізніше діти оволодівають складнішими способами перевірки: зіставляють написане з вивченими правилами; перевіряють, чи виконано все, що вимагає завдання; записують під диктовку з поясненням; відповідають на контрольні запитання, які є в кінці теми; добирають слова на певне правило. Народна мудрість говорить: «Хто думає, той і розум має». Тому частіше ставте перед своїми дітьми запитання: «Чому ти так думаєш?»; «Як це можна довести?»; «Ти впевнений?»; «Чому ти вважаєш цей шлях правильним?» та ін. Не скупіться на похвалу, помічайте найменші успіхи у навчанні: «Минулого разу ти допустив шість помилок у завданні, а цього разу лише три», «Молодець, ти вже навчився розв'язувати задачі на дві дії». Дитині так потрібна ваша підтримка. Рекомендована література 1. Бех І.Д. Виховання особистості. Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади. Кн. перша. - К.: Либідь, 2003. - 280 с. 2. Бібік Н.М. Формування пізнавальних інтересів молодших школярів. — К.: Віпол, 1998.-200 с. 3. Бойко А.М. Виховання людини: нове і вічне. — Полтава: Техсервіс, 2006. -568 с. 4. Ващенко Г. Виховний ідеал. — Полтава, 1994. 5. Глоссер У. Школа без неудачников. Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1991. — 184 с. 6. Охрімчук Р.М. Виховний процес у групі подовженого дня: новий погляд на стару проблему. – К. Початкова шк., 2004. 7.Поспелов Н. Н. Как готовить учащихся к выпол¬нению домашних заданий. М., 1979. 8. Савченко О.Я. Виховний потенціал початкової освіти. – К., 2009. 9. Савченко О Я. Дидактика початкової школи. – К., 1996. 10. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям. – К., 1966. 11.Шумаєва С.П. До питання медіаосвіти в школі // Педагогіка і психологія. № 4. – 2000. | |
| Переглядів: 2763 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 1 | ||
| ||
